Дети из пробирки. Праздник или трагедия?

День белой орхидеи.
Днепропетровские врачи, которые занимаются проблемами искусственного оплодотворения, учредили праздник Белой орхидеи — ребенка из пробирки — и хотят сделать его общенациональным. «Два месяца назад мы подали в «Укрпатент» полный пакет документов, необходимый для регистрации праздника. На днях нам пришел положительный ответ. В первое воскресенье апреля (в этом году — 4 числа. — Авт.) мы отмечаем День Белой орхидеи. Надеемся, что через некоторое время к нашему празднику подключится зарубежье, а в дальнейшем и весь мир», — рассказала «Сегодня» PR-директор клиники репродуктивной медицины Елена Пономарева.
В днепропетровской клинике встречи врачей с родителями и с детками, появившимися на свет путем искусственного оплодотворения, проводят уже несколько лет подряд. Так и родилась идея учредить праздник. «Белая орхидея — это цветок, который долгое время не могли вырастить в неволе. Позже ученые добились роста с помощью искусственного оплодотворения цветка и выращивают его так по сей день. В этом процессе есть много схожего с нашей программой для мам», — объяснил суть названия праздника главврач клиники Игорь Перелыгин.
Самыми старшими детьми, которые в воскресенье будут виновниками Дня Белой орхидеи, стали восьмилетние двойняшки Катя и Аня. «Всего за время работы клиники появилось более семисот детей», — подсчитал в уме врач-эмбриолог Александр Пастушенко. Пятисотый ребенок клиники — полуторагодовалый Герман — уже ходит и говорит: «мама!», «папа!» и «дай!». Его родители вспоминают, что 15 лет не могли родить ребенка. «Обследовались, лечились — все впустую. Ребенка, наверное, не было бы никогда. Но отважились на программу ЭКО, и все удалось буквально с первой попытки», — поделилась с «Сегодня» своей радостью мама Германа, запорожанка Лариса Бирюкова. Она уже пакует сумки, готовясь в воскресенье поехать в Днепр на День Белой орхидеи.
ЦЕНА ВОПРОСА. Программу ЭКО в украинских реалиях сможет позволить себе не каждая семья. Сам процесс — от оплодотворения и до родов — обойдется в немалую сумму — 10 тысяч евро. «В Европе стоимость достигает 50 тысяч. Нам за счет уникальных технологий удалось снизить стоимость и повысить надежность процедуры», — говорит Игорь Перелыгин. Также врач отмечает, что стремительно увеличивается количество семей, ежегодно обращающихся в клинику. Главной причиной этого он считает катастрофическое ухудшение мужского здоровья. «Здесь виноваты стрессы, перенапряжения, неправильное питание», — говорит Перелыгин.
Сегодня в мире каждый тридцатый родившийся ребенок зачат искусственно. Но сами врачи протестуют против такой формулировки. «Ничего искусственного в процессе нет. Мы лишь в идеальных условиях моделируем то, что было создано Богом», — уверен эмбриолог Пастушенко. Именно он в небольшой операционной проводит самый ответственный момент программы ЭКО. Из тела женщины извлекается яйцеклетка, которая в течение нескольких секунд передается в лабораторию рядом, где с помощью современной техники (стоимость которой — более 100 000 евро!) соединяется со сперматозоидом. «Сразу после этого несколько будущих эмбрионов помещается в тело женщины. Далее все зависит от реакции женского организма», — объяснил нам врач. Всего на подготовку и операцию уходит 3—5 дней. В течение беременности женщина должна находиться под присмотром врачей и принимать лекарства.

ЦЕРКОВЬ ПРОТИВ

День Белой орхидеи 4 апреля в этом году совпал с празднованием Пасхи. У представителя РПЦ, отца Георгия Скубака, мы узнали, что экстракорпоральное оплодотворение противоречит нравственным устоям православия. «ЭКО приравнивается к греху аборта. В процессе происходит разрушение лишних эмбрионов, что является недопустимым», — сказал отец Георгий.

Игорь Андрющенко

Чому вони не хочуть мати дитину “з пробірки”?
Бездітне подружжя – це дуже часто сумне подружжя. Я маю таких знайомих. Десять років подружнього життя. Хороша праця, квартира, друзі. Кожної неділі – Свята месса в костелі. Щоденна молитва. Допомога бідним та хворим – всі елементи нормального католицького життя. Але по півгодинній розмові стає ясно: сум і біль в кожному русі, в кожній фразі. І відчуття невпевненості та почуття вини. Пустка, яка нічим не може заповнитися. Так. Немає дітей. Жінка, пані Г. , перенесла хворобу, після якої вже неможливе зачаття нормальним шляхом. Чоловік, пан Т. є вірним католиком і не хоче покинути своєї дружини. Любить він її і боїться Бога. Так и живуть, страждаючи.
Що ж,- скажете Ви,- але існують зараз новочесні технології, які допомагають жінці, та й взагалі родині в такій ситуації. Про це часто бувають передачі по телебаченню. Я домашня господарка, не вчена і то про це знаю.
Багато сімей стає перед безплідністю – хрестом особливо важким. Вони повинні завжди протистояти спокусі дивитися на дитину як на право.
Тепер все дуже легко: беруть якимсь чином у жінки з черева статеву клітину, здається вона має назву “яйцеклітина”, потім шляхом мастурбації (не дуже приємно, але що зробиш?) отримують від чоловіка сперму, після цього все це змішують в особливо створених, дуже дорогих умовах, і ось, на шклі, з’являється дитина, маленький зародок, який залишається тільки підселити в матицю жінки. Потім – дев’ять місяців, і готово! Тепер вже, слава Богу, не часи Авраама, коли він бідний мусив чекати до ста років, поки Сара розродиться сином. Не мусимо чекати дитини як обітниці від Бога. Зараз все простіше: заплатив гроші і отримуй дар від науки. Запропонуйте вашим знайомим звернутися до такої кліники. Адресу можна знайти навіть на рекламі в метро.
Але те, що ви почуєте у відповідь буде тиша, яка народилася від страждання, від солодкого відчуття пережитої жертви, від послуху, від любові. Якщо вам вдасться завоювати довіру моїх знайомих, то ви зможете почути історію їхнього вибору. Звичайно, вони чули про можливості новітньої медицини. Лікарі не одного разу радили їм звернутися в клініку запліднення In Vitro (на склі, лат.). Релігійна інтуіція підказувала пані Г., що в пропозиції штучного запліднення є щось дуже негідне. Але вона не знала що, і дуже хотіла мати дитину. Її чоловік вирішив просто: треба піти до ксьондза. Якщо він дозволить, то скористаємося цим “новітнім” методом. Візит до ксьондза приніс категоричну, однозначну відповідь: Католицька Церква не благословляє і не дозволяє вірним користатися з будь-яких методів штучного запліднення. Висновок з цього зробили такий: до кліники “In Vitro” не підуть, будуть молитися та уповати на Бога, і може з часом знайдуть сміливість, щоб адоптувати дитину.
“Це ж жорстокість!”-Закричите Ви. “Як можна позбавити жінку права мати дитину, якщо це можливо з технологічної точки зору? Чи ви знаєте, як страждає жінка, коли вона не має дітей? Що це діється в Католицькій Церкві?”
Так, на світі є багато страждань, і не у всіх винні ми самі. Ісус – Син Божий – безгрішний, та постраждав за всіх нас, щоб ми мали вічне життя. Католицька Церква охороняє гідність та право на життя кожної людини. І власне тому вона забороняє штучне запліднення. Під час процесу штучного запліднення, який рекламується по телебаченню, далеко не всі людські зародки, а точніше – ембріони приживаються. Тому для гарантії успіху їх “утворюють” багато – десяток чи два. Пізніше декілька з них, знову -таки, для гарантії, підсажують в матицю. І дуже часто трапляється, що приживається більше, ніж один. Часто буває четверо, п’ятеро, або навіть восьмеро. Тоді лікарі абортують всіх, виключаючи тільки одного, якому пощастило. А ми з вами знаємо, що людське життя починається в молменті запладнення, коли чоловіча та жіноча статеві клітини зливаються в одну, зливаються їх нуклеоси – ядра, і утворюється абсолютно новий генетичний код, унікальна біологічна істота, яка ніколи ще не існувала, і ніколи не повториться.В цей момент це нове створіння отримує безсмертну душу, і стає людиною, дорогоцінною в очах Божих, однією з тих, за кого Господь Ісус помер на хресті. Але абортування “зайвих” людських ембріонів – це не єдина проблема, яка існує при застосуванні технології In Vitro. Багато з утворених ембріонів залишається “невикористаними”. Вони зберігаються в холоді, їх набагато більше, ніж потрібно, і їх використовують для медичних дослідів, виготовлення ліків, а простіше кажучи, іх вбивають. У багатьох країнах світу існують закони, які захищають права емріонів, але ці закони недосконалі, а в Україні вони взагалі відсутні.
“Але,- скажете Ви, – технологія йде вперед, і може скоро вже непотрібно буде вбивати “зайві” ембріони. Чи може тоді Церква змінить своє ставлення до In Vitro?”
Ні, бо ніхто не знає, що переживає дитина під час перших годин, днів та тижнів розвитку. Науці зараз відомо тільки небагато про те, як важливими є умови початку життя. Але і того, що відомо, достатньо для того, щоб розглядати материнське лоно як єдине відповідне і достойне місце розвитку нової людини. Бог, який є всемогутній і стоворив всесвіт і людину, коли послав Свого Сина на землю не знайшов нічого кращого як лоно жінки, Діви Марії, для Його зачаття.
Ця проблема дуже тісно пов’язана ще з однією – з чистотою иа святістю подружнього життя. Тільки поєднання в любові, в інтимному зв’язку подружнього статевого акту є гідним людини виразом своєї плідності. Якщо цей статевий акт не супроводжується дітородством, не можемо запросити в нього третьої, або четвертої особи для допомоги, навіть якщо ці особи носять назву та дипломи лікарів. Мусимо як вірні католики дякувати за все і чекати на милість від Бога.
Мої знайомі ще не адоптували дитину, але знайшли себе в служінні ближнім. Ціле їх життя є знаком страждання і, одночасно, глибокого почуття власної гідності. Ісус навнює їх життя, якби кажучи: “Чи я не краще для тебе багатьох синів?” (1Сам). Побажаємо їм щастя в Господі, повноти життя в Ньому, а для нас самих більш глибокого переживання нашої гідності згідно стану, в якому ми знаходимось.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИОстаннім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі загострену увагу з одного боку вчених-медиків, та біологів, а з іншого – філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їх технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров’я (Europian Commission – DG Research).
Тим не менше, слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя, ми впритул наближаємося да галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих їм результатів безпосредньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є обїєктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля, і значно більшою мірою філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об’єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути точку зору, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною корисністю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей, вона може втратити суттєві компоненти домінування над речами. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність, і сама стає об’єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися такі технології, пов’язані з початком життя, як запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв’язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов”заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищенного таїною подружнього життя.
Таким чином, якщо мі, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, котрі страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, ми позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технології, плід імплантується і народиться,він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров’я.Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам айже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров’я дитини.
Таким чином, в процесі розв’язання питання про застосування технології штучного запліднення з’являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.

Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський Благодійний Фонд “За Гідність Людини!”